Натхнення. Народний поет України Сергій Дзюба з дитинства грає на баяні та гітарі, а першу свою пісню він створив у 16 років. Втім, досі відеокліпи його прекрасних пісень з’являлися тільки у виконанні інших співаків – народних, заслужених та популярних артистів. Але ж цікаво було почути нові твори добродія Сергія в неповторному та чарівному авторському виконанні. Однак до його перших двох музичних альбомів увійшли лише пісні, котрі співають наші зірки української естради.
Нещодавно автор «Пісень року» та «Хітів року» розпочав роботу над своїм третім музичним альбомом. І ось – приємний, несподіваний сюрприз: пісня Сергія Дзюби (слова та музика) «Зима така маленька, мов японка» дуже гарно, проникливо полинула в його виконанні! Як завжди, чудовий відеокліп створила поетеса Надія Бойко, яка напрочуд тонко відчуває Сергієві пісні.
Про що ця пісня? Про неймовірне, дивовижне та зворушливе кохання до незвичайної та прекрасної жінки! Власне, не секрет, що пісня присвячена дружині автора – Тетяні, як і багато інших творів Сергія Дзюби.
Унікальність пісні – і в тому, що її чарівні слова – неримовані, створені білим віршем. Це – взагалі, дуже рідкісний випадок у пісенній творчості. Але пісня «Зима така маленька, мов японка» у виконанні Сергія Дзюби звучить на диво природно й водночас дуже оригінально, неповторно, що одразу ж гарно вирізняє її серед великого пісенного загалу.
Також відомо, що пан Сергій щойно записав в авторському виконанні ще одну свою пісню – «Чарівна криниця» (красиву, душевну музику створив незабутній Микола Збарацький), а Надія Бойко вже створює новий відеокліп, який ми незабаром побачимо на Ютубі і популярних порталах.
Тож хочу з радістю привітати Сергія Дзюбу з новим блискучим етапом у його творчості. Його проникливі, світлі та життєдайні пісні люблять люди, вони дійсно потрібні. Здоров’я, добра та натхнення талановитому авторові!
Валентина Чорнобривець
Зима – така маленька, мов японка
Слова і музика Сергія Дзюби
Зима – така маленька мов японка,
І ось – твій тихий вирок: «Завтра дощ»…
Це – так, мов хтось поцупив поцілунок,
Дозволь скохати віхолу одну!
Адажіо для білого ведмедя –
Самотнього, мов острів Науру.
Бо істина – лиш білосніжна жінка,
Що зникне ще до ранку, як токай.
Та ти мене не слухаєш, пробач, –
Ви вже про все домовились з зимою:
Ти – більше не моя північна зірка,
А лисеня, що спить і хоче в ліс.
